Як це відбувалося.

Тур де Франс (фр. Tour de France), який також називають просто «Тур» — щорічні шосейні багатоденні велоперегони дорогами Франції (частини окремих етапів або етапи цілком іноді проводяться в інших країнах). Вперше «Тур» було проведено 1903 року, його переможцем став Моріс Гарен. Зараз «Тур де Франс» є найпрестижнішим змаганням серед багатоденних велогонок у професійному велоспорті.

Історія


Велогонка «Тур де Франс» була організована в 1903 році як рекламний проект газети L'Auto (сьогодні журнал L'Equipe) його редактором і співзасновником Анрі Дегранжем (Henri Desgrange). «Тур де Франс» була покликана конкурувати з велогонкою Париж — Брест (спонсорованою газетою Le Petit Journal), і велогонкою Бордо — Париж. Ідея створення належить журналістові Гео Лефевру (Geo Lefevre), з яким Анрі Дегранж познайомився в 1902 році.

Сьогодні велогонку організовує „Товариство «Тур де Франс»" — філіал Amaury Sport Organisation (ASO), який є частиною медіа-холдингу, в який входить газета L'Equipe.

За свою вікову історію велогонка «Тур де Франс» мала дві вимушені перерви. З 1915 по 1918 роки вона не проводився у зв'язку з Першою світовою війною, з 1940 по 1946 роки — через Другу світову війну.

В середині 1950-х років велогонка «Тур де Франс» вийшла за межі Франції і з метою популяризації велоспорту її окремі етапи проводилися на території інших країн. Наприклад, в 1954 році гонка вперше стартувала в столиці Голландії Амстердамі. Через 20 років турнір почався в британському місті Плімуті.

У 1994 році «Тур де Франс» включив етап проходження через нещодавно відкритий тунель під протокою Ла-манш. У різні роки змагання проводилося в Іспанії, Італії, Бельгії, Швейцарії, Німеччині і Люксембурзі.

Довжина траси «Тур де Франс» варіюється з року в рік від 3000 і 4000 км, з-за змін протяжності маршрутів у зв'язку з щорічним переїздом турніру з однієї країни в іншу. Найпротяжнішою була велогонка в 1926 році — учасникам довелося подолати 5745 км.

Велогонка «Тур де Франс» включає 21 етап. Кожен етап триває один день. Час проходження гонщиком кожного з етапів підсумовується і утворює загальний час гонки; велогонщик, чий загальний час виявиться мінімальним стає переможцем всього турніру. Можлива ситуація, коли гонщик стає переможцем турніру, не вигравши жодного з його етапів, як це відбулося в 1990 році (тоді переможцем став американець Грег Лемонд).

Переможцями також оголошуються всі гонщики, що виграли хоч би один з етапів гонки.

Крім цього звання переможця присуджується в наступних номінаціях: кращий спринтер, кращий гірський гонщик і кращий молодий гонщик. Лідери цих номінацій крім грошових виплат і медалей нагороджуються кольоровими майками лідерів.

Жовта майка найавторитетніша серед інших кольорових майок «Тур де Франс». Носити її має право лише лідер гонки за часом. Своє яскраве забарвлення майка отримала в спадок від газети L'Auto, що заснувала це змагання, — її сторінки були жовтого кольору. Довше за всіх цю майку носив американець Ленс Армстронг, що перемагав в гонці з 1999 по 2004 рік.

Гонщик, що набрав найбільшу кількість очок в спринтерському заліку, носить зелену майку. Право носити зелену майку стало розігруватися з 1953 року. Рекордсменом в цій номінації є німецький велогонщик Ерік Цабель, що носив майку з 1997 по 2001 рік включно.

Білу майку в червоний горох носить переможець в номінації «кращий гірський гонщик». Титул кращого гірського гонщика почав присуджуватися, починаючи з 1933 року, а майка була установлена лише в 1975 році.

Частіше за інших цю майку одягав французький велогонщик марокканського походження Річард Веранк. Веранк носив майку з 1994 по 1997 роки, в 1999 році і в 2003—2004 роках.

Білу майку носить кращий молодий гонщик турніру, вік якого на момент проведення гонки не перевищує 25 років. Приміряти майку більше двох разів поки вдалося тільки велогонщикові з Німеччини Яну Ульріху. Він носив її з 1996 по 1998 рік.

Також на кожному етапі «Тур де Франс» спеціальна комісія визначає самого «бойового» гонщика. Наступного дня після завершення етапу що переміг в цій номінації вручається білий номер на червоному фоні замість чорного на білому. Головний критерій у визначенні переможця — тривале перебування у відриві від пелотона (гонщики, що рухаються щільною групою), спроби утримувати лідируюче положення якомога довше. Червоний номер стали присуджувати з 1959 року.

Майки


Жовта лідер загального заліку
Зелена лідер спринтерського заліку
Біла в червоний горошок Король Гір
Біла лідер серед молодих велосипедистів (віком до 25 років) 

 

З 1919 року лідера загальної класифікації Тур де Франс після кожного етапу нагороджують жовтою майкою лідера. Рекордсменом за кількістю днів, проведених у жовтій майці (96) є бельгієць Едді Меркс. Також він є єдиним гонщиком, який зміг в одному і тому ж Турі (у 1969 році) виграти три головні почесні майки (жовту, зелену і майку «Короля Гір»). До того ж, Едді Меркс 1969 року був досить молодим, щоб виграти ще й білу майку найкращого молодого гонщика, якби вона тоді існувала.

Переможці та рекордсмени


Найбільшу кількість перемог (сім перемог, всі поспіль) у загальному заліку Тур де Франс має американець Ленс Армстронг. По п'ять перемог мають Жан Анкетіль, Бернар Іно, Едді Меркс та Мігель Індурайн, з яких тільки Мігелю Індурайну вдалось виграти п'ять разів поспіль.

Француз Рішар Віранк був «Королем Гір» рекордні 7 разів, а німець Ерік Цабель вигравав титул найкращого спринтера 6 разів, до того ж поспіль.

Допінгові скандали


Масштабний допінговий скандал вибухнув на «Тур де Франс» в 1998 році. Тоді у вживанні заборонених препаратів були викриті члени французької команди Лоран Брошар, Крістоф Моро, Паскаль Ерве і Дідьє Ру.

У 2006 році із змагань були зняті італієць Іван Бассо і німець Ян Ульріх, американець Флойд Лендіс і Олександр Винокуров з команди Казахстану. Причиною дискваліфікації стала присутність прізвищ велосипедистів в списку спортсменів, яких підозрюють в застосуванні заборонених препаратів. Після закінчення «Тур де Франс» Міжнародний союз велосипедистів підтвердив інформацію про те, що в допінг-пробі, взятій після 17-го етапу у переможця многодневки Флойда Лендіса, виявлений синтетичний тестостерон. Весь наступний рік американський спортсмен намагався оспорити рішення комісії, але безрезультатно — його дискваліфікували і позбавили звання переможця гонки.

У 2007 році на «Тур де Франс» вибухнуло відразу кілька допінгових скандалів. Перший був пов'язаний з Патріком Синкевіцем з Німеччини після публікації отриманого у нього позитивного аналізу. Сам спортсмен признався у вживанні тестостерона ще до участі в Турі.

Синкевіц був згодом звільнений з команди T-Mobile. Щоб уникнути кримінального покарання за законами німецького правосуддя, він дав свідчення, як на власне вживання заборонених препаратів, так і повідомив слідству багато деталей про використання допінга багатьма гонщиками з його команди.

У центрі другого допінгового скандалу на велогонці опинився казахстанський спортсмен з команди «Астана». Один з найсильніших велогонщиків світу Олександр Винокуров був викритий в застосуванні гемотрансфузії (кров'яному допінгу). Лабораторні дослідження показали, що незадовго до старту 13-го етапу гонщикові влили свіжу кров, збагачену киснем. Після того, як стало відомо про позитивну пробу, керівники «Тур де Франс» зажадали від команди «Астана» залишити змагання. У застосуванні допінга в ході «Тур де Франс»-2007 були викриті також італієць Крістіан Морені з команди Cofidis і іспанський гонщик команди Saunier Duval Іван Майо.

У 2008 році за вживання допінга був дискваліфікований бронзовий призер «Тур де Франс» — 2008 австрійський велогонщик Бернард Коль. Спортсмен був викритий в застосуванні забороненого препарату CERA (ерітропоетин третього покоління, стимулюючий вироблення еритроцитів). Коль признався, що вживав допінг. В результаті, він був звільнений з бельгійської команди Silence, а третє місце перейшло до росіянина Дениса Меньшова, який фінішував четвертим в загальному заліку.

Українці на Тур де Франс


До 2006 року жодному українцю не вдавалося перемагати бодай на одному етапі. У 2006 році українці виграли три етапи на Турі: Сергій Гончар — два етапи з роздільним стартом і Ярослав Попович — один із рівнинних етапів. Після першої з своїх перемог Сергій Гончар три дні носив жовту майку лідера.

У 2005 році Ярослав Попович став володарем Білої майки Тур де Франс, яка вручається найкращому молодому гонщику віком до 25 років.

Залиште свій коментар

0
умови використання.
  • Тут ще ніхто нічого не написав